<< Главная страница

Зимовий мотив з вIзитом пIчника



Категории Iрина Жиленко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Душа земне переросла, небесного ще не сягнула, краєчок неба одгорнула на рiвнi серця i чола — заплакала i геть пiшла... Бо ще була душа мала. Рости ж так боляче i страшно А ми ж худобонька домашня — нам треба хатнього тепла. [...] Сусiд (дарма, що iнвалiд) пiчник, якого пошукати... Я радiсно йому обiд збираю. I теплiє хата. Коли ж зiйшов на землю вечiр — зiйшла за вечором звiзда, i в чорну шибку загляда, i вiдбивається в колечку. Небесне вже переросла, земного не збагнула, рано. Ще та звiзда була мала, зелена ще, хоч i рiздвяна. А в сiнях тьма i холоднеча. У глечику замерзла вода. Луснувши, старенький глечик злякав зiрку, яка втекла. То був салют земному дому, зимi земнiй, вогню земному, душi, яка за нiч спочине, i вранцi вийде до ворiт, i знов дитячими очима рiздвяна осiяє свiт... У вiршi вiдображено роздуми про суть та призначення людськоï душi. Невипадково наявний мотив Рiздва — свята, коли запалюється на небi нова зiрка — символ приходу Христа, який змiнив свiт. Натомiсть до героïнi приходить пiчник, який приносить тепло в дiм. Таке поєднання високих та буденних елементiв у межах одного лiричного сюжету надає поезiï багатовимiрного звучання.

Метки Зимовий мотив з вiзитом пiчника, IРИНА ЖИЛЕНКО, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Зимовий мотив з вIзитом пIчника


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация