За золотими вIкнами зIрок



Категории Iрина Жиленко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал В земному Києвi нема для мене весен. По осенi — мiй кожен день i крок. А як у вас там, в Києвi небеснiм, за золотими вiкнами зiрок? В земному Києвi така стара я стала! А вам Господь рокiв не добавля. Така ж яскрава посмiшка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя! В земному Києвi — безмiрнiсть самоти. Там вiршi, чай i дим од сигарет. Куди спiшить? ïм вiчнiсть вiкувати. Зарецький знов малює мiй портрет. А Стусовi i вiчнiсть тiснувата... Про щось земне замислився Кушнiр. Здригнулась чашка з недопитим чаєм. Вони нам смертi не бажають, нi, але ïм дуже нас не вистачає! Як там Лукаш? Все грає в домiно? Було в нiм щось розгублено — дитяче. А ти, Валерик? Чи тобi чутно, як мама плаче? Хоч увi снi для неï оживи... В земному Києвi, повитому в жалобу, тепер уже нема таких, як ви, — о лицарi печальноï подоби! Нема весни. Нiщо не процвiта — крiм лицарiв неситоï утроби. I, хоч потилиця у них крута, — я не зроблюсь нiколи мiзантропом. Бо ви були! А отже, все було: любов i подвиг, хрест i воскресiння... Хай вiчно свiтить лампа над столом в небеснiм Києвi, в небеснiй Украïнi.Хай береже спочинок наш Господь всю довгу — довгу, всю небесну вiчнiсть. А я вiршую... Бо казав Свiтличний: Iриночко, без вiршiв не приходь... I. Жиленко змальовує Киïв. Однак у неï це не земне, знайоме всiм мiсто, а мiсто, що iснує в iншому, iдеальному свiтi, в тому вимiрi, де можуть зустрiтися живi та мертвi, реальнi люди i вигаданi книжковi героï — всi, хто був колись знайомий. Вхiд у цей свiт розташований за золотими вiкнами зiрок.

Метки За золотими вiкнами зiрок, IРИНА ЖИЛЕНКО, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
За золотими вIкнами зIрок