<< Главная страница

ПIдкова



Категории Iрина Жиленко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Була зима. Iшов зелений снiг. За ним — рожевий. Потiм — фiалковий. I раптом протрюхикав на конi Дiдусь Мороз. I загубив пiдкову. Та не просту. А золоту. Таким, на мiсяць схожим, серпиком лежала, — аж розгубились в небi лiтаки, кричали: Мама! — Й крильцями дрижали. А я знайшла. Сказала ïй: — Свiти тут, на вiкнi. Щоб все менi збулося! — Зiйшлися i роззявили роти сiмсот роззяв. Стоять вони i досi... Круг них свiтився то зелений снiг, то голубий, то нiжно-фiалковий. Вони стояли вперто, день при днi, — зачарувала ïх моя пiдкова. Що ж, покладу пiдкову в чемодан, куплю я шубу. А тодi поïду в Лапландiю. Хоч трiшки i шкода, вже так i буть — вiддам пiдкову Дiду. Оце i все. А снiг звичайним став... Легкий i рiвний, пада, пада, пада... Роти розкрили всi сiмсот роззяв. I розiйшлись... I полягали спати. Коментар Здавна iснує повiр'я, що знайдена на дорозi кiнська пiдкова при носить щастя. Лiричнiй героïнi вiрша Пiдкова теж поталанило знайти чудесний талiсман. Виставила вона золоту пiдкову у вiкнi. i зiбралося навколо сiмсот роззяв: ïх не дивував снiг, що мiнявся рiзни ми кольорами, вони були зачарованi лише блиском золота. Та не можна бути щасливим за рахунок чужого, тому героïня вирiшила повернути пiдкову Дiдовi Морозу. Роззявам одразу стало нецiкаво, а снiг, на якого не звернули увагу, теж став звичайним. Ось так i пропало диво! Жаль, що багатьох людей приваблює лише золотий блиск!

Метки Пiдкова, IРИНА ЖИЛЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ПIдкова


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация